Неділя, 26-Травня-2019, 05:53
Вітаю Вас перехожий | Реєстрація | Вхід

Меню сайту
Категорії розділу
Шкільні новини [829]
Шкільні портрети [41]
Шкільний спорт [105]
Новини сайту [18]
Україна - Єдина Країна [58]
Рік англійської мови [7]
Наші вчителі [12]
Наші випускники [22]
Батьківська сторінка [18]
Анонси [8]
Конкурси для учнів [25]
Конкурси для вчителів [11]
Творча майстерня "Перлина" [14]
Новини освіти і науки України [103]
ДПА [5]
ЗНО [44]
Вчимося вчитися [5]
Школа етики і етикету [6]
Сторінка-цікавинка [48]
Всяка всячина [80]
Радимо прочитати [64]
Сам собі майстер [27]
У світі прекрасного [11]
Салон краси [8]
Вітання [52]
Пам'ятні дати [28]
Все про Новий рік [47]
Народний календар [18]
Що сьогодні святкує світ [45]
Світ кіно [3]
Новітні технології [8]
Все про космос [7]
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Травень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

1917-1940 рр.

Від 1917 до 1921 року Золотоноша, а з нею і Вище початкове училище, знаходяться у вирі  національно-визвольних змагань українського народу. Влада в ті роки змінювалась калейдоскопічно: «червоні», «білі», «самостійники», «анархісти»... Умови розвитку освіти у цей бурхливий період вітчизняної історії були складними і суперечливими. Українська Центральна Рада визначила своїм першочерговим завданням тотальну українізацію шкіл, створення всеукраїнських, губернських і повітових шкільних рад як демократичних органів управління освітою.

 

 
З проголошенням незалежності УНР Полтавська губернська рада своїм розпорядженням у січні 1918 року поставила вимогу перед місцевими органами влади будь-що зберегти шкільну мережу. Тенденцію становлення національної школи було продовжено й за Гетьманату. У тогочасних директивах єдиною  мовою викладання в освітніх закладах визначалася лише українська. У добу Директорії УНР (грудень 1918-1919) розбудова національної школи розпочалась з децентралізації управління освітою. Зокрема, в грудні 1918 року Директорія видала розпорядження про управління школами, згідно з яким відновлювалися повітові шкільні ради та засновувалися губернські ради освіти.
 
Свою освітню політику проводила й більшовицька влада. В січні 1918 року було видано декрет ленінсько-більшовицького уряду – РНК, яким школа була відокремлена від церкви. Відтак навчання мало носити світський характер, викладання Закону Божого скасовувалося.
 
Від квітня 1919 року в регіонах України, які контролювалися більшовиками, проходила реорганізація народної освіти за радянським зразком. Замість різного типу навчальних закладів утворювалась «Єдина радянська трудова соціалістична школа», яка мала 2 ступені.
1. Перший ступінь школи (або 1-й концентр) забезпечував початковий рівень навчання, яке тривало 4 роки.
2. Другий ступінь (2-й концентр) передбачав навчання впродовж 3-х років (5-7 класи).
 
Навчання в школі діти мали розпочати з досягнення 8-річного віку.
 
До 1920 року на місці нинішньої ЗОШ № 3 існували школи двох типів – вища початкова та початкова (Андрієвського). У 1920 році був останній випуск вищепочаткової 4-х класної школи. З остаточним утвердженням більшовицької влади школа була реорганізована в 1920 році в 7-річну трудову школу.
 
 
Але історію, як відомо, творять люди. Це був період ідейної боротьби, коли вчорашні друзі ставали ворогами, період пошуків власного місця у цьому житті. Різними були політичні погляди та переконання тодішніх викладачів та учнів школи. Інспектором школи (так тоді називали завідувача) був Воскобійніков В.В., людина, яка не виявляла певних політичних переконань і пристосувань до різних умов і влади.
Учителі Лазаренко П., Прохоренко І.С., Прохоренко Н.С., Пущинський Д.Д., Тушинська М.Д., Костюра Й.Г. стояли осторонь політичних подій. Учителі Фівейський М.М. і Кошкін Г.І., офіцери старої армії, були монархістами. Фівейський М.М. ніколи не розлучався з мундиром, муштрував учнів. Кошкін до революції відносився негативно, пішов до Денікіна, а разом з ним до денікінської армії пішли декілька учнів: Федула О., Войцешко М., Селютин А.
Керівник шкільного оркестру, відставний офіцер, розгортав у школі контрреволюційну діяльність. Під його впливом учні Коваленко Й., Маковський О., Головко П. пішли до Петлюри.  
 
У кінці 1919 року-на початку 1920 року у школі з’являються перші комсомольці – їх було три. Першим комсомольцем був Русаковський, який проводив агітаційну роботу серед учнів. Пізніше ряд випускників цього часу стануть активними учасниками будівництва соціалізму в нашій країні, партійними працівниками. Серед  них – Ясир Б.Г. (в 1957 році був секретарем Золотоніської  райради трудящих), Куць А. (був директором лікеро-горілчаного заводу), Перепада Т.А., Налігацький Є. та Налігацький О., Невмивака О., Древаль А., Брутков В.М.
 
Навчалися в школі переважно діти дрібних чиновників, кустарів, міщан. В цей період не існувало єдиних навчальних планів і програм, видавались різні їх варіанти, до яких місцеві органи освіти, педради та навіть учителі могли вносити зміни. Навчальним планом початкової школи передбачалось вивчення рідної мови, математики, ручної праці, малювання, ліплення, фізвиховання. Починаючи з 3-го класу, учні вивчали природознавство, географію та історію культури (4 години на тиждень). Четверокласники вивчали німецьку мову в обсязі 2-х тижневих годин. У 5-7 класі вивчались різноманітні дисципліни. Учні випускного 7-го класу вивчали такі предмети:
 
 

Навчальний план 7-го класу 1922-1923 навчального року

№ п/п

Назва дисципліни

Кількість годин

1.

Рідна мова

4

2.

Російська мова

3

3.

Російська література

3

4.

Арифметика

2

5.

Алгебра

1,5

6.

Геометрія

1

7.

Анатомія

3

8.

Хімія

3

9.

Історія

3

10.

Політграмота

2

11.

Малювання

2

12.

Географія

2

13.

Співи

2

14.

Космографія

1

15.

Німецька мова

2

 

Всього

34,5

 
    У ті роки згідно з чинним нормативними документами оцінок учням не ставили, їхня навчальна праця заохочувалась словесно, а перевід до наступного навчального року, видача свідоцтв про закінчення школи здійснювався на основі рішення шкільних рад.
 
    Єдиних підручників теж не існувало, учитель мав право на їх вільний вибір. Уведений у дію в 1922 році «Кодекс законів про народну освіту» закріплював за українськими школами право на проведення навчання рідною мовою. Це стало важливою складовою процесу українізації.
 
    Навчальний рік тоді поділявся на триместри: два навчальних і один – літній, трудовий. На кінець кожного триместру організовувалися звітні роботи дітей, аби зафіксувати пройдений учнями цикл навчання.  
 
     Від 1924 року поширюється бригадно-лабораторний метод навчання, згідно з яким учні розбивалися на ланки по 3-5 осіб і самостійно виконували навчальні завдання, а наприкінці місяця вчитель підсумовував результати виконаних завдань.
 
    Протягом значного часу (20-і - початок 30-х років) завідувачем школи працював Воскобійников В.В., українську мову і співи викладав Мазурський О.Г., фізику, математику, природознавство - Росінський Я.О., німецьку – Лінгевсько О.А., суспільствознавство та географію – Ромашевська Д.М., малювання – Невкритий Д.Н., фізкультуру – Лебов М.Г., а Романовська П.П., Гавриленко Г.К., Невкрита О.М., Орлово-Кисилівська Н.П. – вели початкові класи. Викладав і Венгловський Д.Д., який пізніше став завідувачем дитбудинку.
 
 
   Характерною особливістю школи в той час було те, що приділялась велика увага таким предметам як природознавство, малювання, співи, праця в майстернях. Кожного триместру в школах влаштовувалися шкільні виставки учнівських робіт (малюнки, дерев’яні вироби, прилади). На  високому рівні викладалося малювання. Викладач Невкритий Д.Н. (пізніше художник-реставратор у м.Києві) знав добре свою справу, був вимогливим і прищеплював любов до малювання. Багато учнів йшли навчатися у художні технікуми та інститути, а Яценко Г., Приходько К., Черінько М. стали відомими художниками.  
 
   Славилася школа і художньою самодіяльністю: до всіх революційних свят та закінчення триместру влаштовувалися вечори, у школі ставилися платні вистави, на які охоче йшли глядачі. Драматичним і хоровим гуртком керував  Лазурський О.Г.
 
    Навчалися у школі не тільки діти з міста, а й з найближчих сіл. Комплектів було 7, паралельних класів не було. Пересічна кількість учнів у 20-х роках становила 230-260 чоловік.
 
    У травні 1922 року було утворено дитячу комуністичну організацію, яка дістала назву піонерської, згодом у 1924 році їй було присвоєно ім’я В.І.Леніна. В середині 20-х років така піонерська організація утворена була і в школі, піонери часто організовували походи в ліс, села, влаштовували концерти, піонерські багаття. Комсомольська організація з’явилася значно пізніше.
 
     Значні зміни в системі навчання, у складі учнів і педагогічного колективу школи відбулися в 30-ті роки – роки радянської модернізації. Досліджуючи збірник документів, що стосувалися розвитку освіти в СРСР, в тому числі і України, саме в 30-ті роки відбуваються кардинальні зміни в народній освіті. 25 серпня 1932 року було прийнято постанову ЦК ВКП (б) «Про навчальні програми та режим роботи в початковій та середній школі», яка засуджувала лабораторно-бригадну форму навчання і відновлювалась класно-урочна. Навчальні плани і програми стали безальтернативними, а праця вчителя була поставлена в надзвичайно жорстокі рамки.
 
     В травні 1935 року затверджена Постанова РНК і ЦК ВКП (б) «Про структуру початкової і середньої школи в СРСР», де чітко визначалося 3 типи шкіл (початкова, неповна середня, середня). Відповідно до даних постанов, в місті Золотоноша запроваджується загальнообов’язкове семирічне навчання, відкриваються дев’ятирічки, а потім і середні (10-річні) школи.
 
    Школа №3 стала першою дев’ятирічкою в місті, а  пізніше – десятирічкою. В ній зростає кількість учнів, з’являються паралельні класи, педагогічний колектив поповнюється молодими кадрами – випускниками радянських педагогічних технікумів і інститутів. До 1933 року у школі майже повністю змінився педагогічний колектив. Завідувачем став Чухно Л., потім посаду директора посів Ребрик М.П., а за два роки до Вітчизняної війни - Дрючило С.А., який запам’ятався як енергійний, вимогливий і в той же час надзвичайно людяний керівник. Він весь віддавався школі, багато працював з учнями і вчителями. Загинув на війні в 1941 році.  
     В 30-х роках у школі працювали такі вчителі: Ребрик М.Т., Тонкаль І.П., Крицько О.С., Міхновська О.І., Мишко О.А., Калачник А.П., Пущинська М.Д., Вовк А.Д., Чуприна Г.З., Вовчинська О.Е., Денисенко Г.П., Безпальча Г.К., Ліпський А.Л., Яременко В.М., Дрючило А., Тюпа Г.М., Перепада А.І., Слісаренко Л.Л., Крупська Д.П., Дирієнко Г.С. та інші.
 
 
     15 травня 1934 року постановою РНК і ЦК ВКП (б) у школах відновлюється викладання громадянської історії . У 3- 4-х класах − вступний курс, а з 5-го − систематичний. У зв’язку з прийняттям 5 грудня 1936 року Конституції СРСР, розпорядженням РНК від 1 лютого 1937 року запроваджувалося ознайомлення учнів 7-10 класів з її основними положеннями. А з 1937 навчального року у 7 класі вводиться самостійний предмет «Конституція СРСР».
 
     З вересня 1935 року спільною постановою РНК СРСР і ЦК ВКП (б) встановлюється режим роботи загальноосвітніх шкіл усіх типів. Цим документом визначалось, що:
    1. навчальний рік розпочинався 1 вересня, а закінчувався для учнів 1-3-х класів – 1 червня; 4-7-х класів – 10 червня, а 8-10-х класів – 20 червня.
     2. Учні навчалися 6 днів. 
    3. У початковій школі було 4 уроки на день, для 4-го класу 2 дні на тиждень було по 5 уроків. Для учнів 5-10 класів – 5 уроків, а 2 рази на тиждень - 6 уроків.
    4. Режим річної роботи школи передбачав 4 чверті.
    5. Використовувалась 5-ступенева форма оцінювання: 1 – дуже погано, 2 – погано, 3 − посередньо, 4 − добре, 5 − відмінно. 
    6. З 4 класу учні складали перевідні та випускні екзамени.
 
    У 1937 році відбувся перший випуск  10-го класу. Якщо в 20-х роках пересічна кількість учнів була 230-260 чоловік, то в 1940-1941 навчальному році навчалося вже 800 чоловік.
 
 
   З-поміж інших шкіл середня школа № 3 виділялась своїми живучими традиціями: забезпечення учнів ґрунтовними знаннями, добра організація художньої самодіяльності (на художніх олімпіадах, які тоді проводились, школа завжди займала перше місце), активна спортивно-фізкультурна робота. За школою утвердилася слава однієї із кращих шкіл району. Таким чином непростий у вітчизняній історії період, який припав на 20-30-ті роки, був позначений цікавими і пам’ятними подіями, школа сформувалась, досягла висот у всіх напрямках діяльності і стала найкращою у місті та районі.