Вівторок, 26-Березня-2019, 00:41
Вітаю Вас перехожий | Реєстрація | Вхід

Меню сайту
Категорії розділу
Шкільні новини [819]
Шкільні портрети [41]
Шкільний спорт [105]
Новини сайту [18]
Україна - Єдина Країна [58]
Рік англійської мови [7]
Наші вчителі [12]
Наші випускники [22]
Батьківська сторінка [18]
Анонси [8]
Конкурси для учнів [25]
Конкурси для вчителів [11]
Творча майстерня "Перлина" [14]
Новини освіти і науки України [103]
ДПА [5]
ЗНО [44]
Вчимося вчитися [5]
Школа етики і етикету [6]
Сторінка-цікавинка [48]
Всяка всячина [80]
Радимо прочитати [64]
Сам собі майстер [27]
У світі прекрасного [11]
Салон краси [8]
Вітання [52]
Пам'ятні дати [28]
Все про Новий рік [47]
Народний календар [18]
Що сьогодні святкує світ [45]
Світ кіно [3]
Новітні технології [8]
Все про космос [7]
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березня 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Ваше ставлення до паління? (Цигарки)
Всього відповідей: 161
Статистика

Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0

50-60-і роки ХХ ст.

У контексті хрущовських реформ кардинальні зміни відбулися і в галузі шкільництва. 24 грудня 1958 року Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про зміцнення зв’язку школи із життям», який визначав основні принципи шкільної освіти на наступні 7 років. Змінювався тип середньої школи, віднині вона набувала статусу  середньої загальноосвітньої трудової школи з виробничим навчанням. Термін загальноосвітньої підготовки збільшився до 11 років, а упродовж навчання у трьох старших класах учні мали отримувати не лише середню загальну освіту, але й професійну підготовку для роботи в одній з галузей народного господарства. У неповній середній школі термін навчання збільшувався до 8-ми років.
 
Із січня місяця 1956 року школа №3 одержала ще одне велике приміщення – будинок колишньої школи голів колгоспів. Це дало можливість покінчити з двозмінним навчанням, що сприяло поліпшенню  навчально-виховної роботи. З 1954 року в шкільні  програми було введено предмет «трудове навчання».
 
25 серпня 1956 року вчителем трудового навчання Золотоніської СШ № 3 був зарахований Володимир Григорович Горьовий, який працює в школі і понині.
 
До нього трудове навчання викладав О.Д.Петренко, саме він почав обладнувати шкільну майстерню в напівпідвалі центрального будинку. За досить короткий час Володимир Григорович створив 2 майстерні (по металу і по дереву), які пізніше з підвалу перенесли в крайній будинок.  
 
У 1956 – 1957 навчальному році у школі відкрився спеціалізований клас з виробничим навчанням, крім загальноосвітніх предметів почала вивчатися токарна справа, а практичні заняття проходили на ремонтно-механічному заводі імені Лепсе. У 1957-1958 навчальному році відкрито ще один клас з виробничим навчанням, який спеціалізувався на вивченні автосправи. Школа отримала автомобіль в Кременчузі через Золотоніську військову дивізію. Одержувати машину поїхали директор школи Рябов Л.В. та вчитель трудового навчання В.Г.Горьовий. Володимир Григорович своїм ходом по весняному бездоріжжю перегнав машину до Золотоноші: з Черкас до Чехівки її везли паромом, а потім гусеничним трактором тягли до пивзаводу. В середині 60-х років автомобілів у школі стає 2, учні їх називали «Рая» і «Роман». Використовували ці автомобілі не лише для уроків, а й для господарських потреб школи, для допомоги вчителям та їх сім’ям.
 
Згодом у школі збільшується кількість годин трудового навчання. До школи прийшли нові вчителі, викладачі трудового навчання, Л.З.Костенко та О.С.Хондошко, які до цього працювали на меблевій фабриці. Для дівчат середніх класів разом з обслуговуючою працею викладалась і слюсарна справа. Повних літніх канікул у старших класах не було, бо проходила трудова практика: токарі і слюсарі відпрацьовували її на базі РМЗ ім. Лепсе, столяри - на базі меблевої фабрики, шофери – в автопарку. Крім того, школа постійно підтримувала зв'язок  з колгоспом імені Калініна, допомагаючи йому у проведенні сільськогосподарських робіт. Так, у 1956-1957 навчальному році школа мала 10 тисяч карбованців у фонді всеобучу (гроші, зароблені учнями). В основному ці гроші використовували для допомоги дітям-сиротам та напівсиротам.
 
Навчальний 1957-1958 рік теж розпочався з допомоги сільськогосподарським підприємствам. Вересень і половину жовтня працювали в Драбівцях, допомагаючи збирати кукурудзу. Діти і вчителі жили в селянських сім’ях .
 
Силами учнів і вчителів в 1954 – 1958 роках будується шкільна теплиця. Вчителі-біологи О.І.Гнуча та А.І.Перепада керують роботою теплиці і добиваються надзвичайно високих результатів роботи. Учениця Надточій Галина за досягнення в юннатській роботі була запрошена на Виставку досягнень народного господарства в Мокву і нагороджена дипломом. Поїздкою на ВДНГ у Москву була нагороджена і О.І.Гнуча за активну організацію вирощування шовкунів у школі.
 
 
У 1957-1958 навчальному році у школі працює 67 працівників, з них  − 47 учителів. Завуч школи Василь Васильович Лічман створює методичний кабінет, який розміщується в окремій кімнаті. Працює багато навчальних гуртків, а також хоровий, музичний, танцювально-хореографічний, спортивні секції з легкої атлетики, футболу, баскетболу, волейболу, ручного м’яча , настільного тенісу, лижна та шахова. Керували ними Степанчук М.А., Коваль К.П., Марчук О.Д., Ткаченко О.П., Орловський І.М.
 
Велику роль у роботі школи відігравала партійна організація, що складалася з 8 чоловік та шкільна комсомольська організація, що налічувала 207 чоловік. З 1959 року навчання проводиться в 6-ти корпусах:
- корпус № 1 – центральний, в 1959 році було зроблено його капітальний ремонт,
- корпус № 2 – фізкабінет та квартира директора (до революції в цьому будинку жили родичі М.І.Лисенка  − Тобілевичі, до яких часто в гості заїжджав Карпенко-Карий),  
- корпус № 3 – у цьому будинку досить довгий час була  синагога,
- корпус № 4 – тут знаходилась бібліотека, а до революції це був будинок інспектора освіти, який в 1917 році забрали під початкові класи,
- корпус № 5 – тут розміщувались майстерні,
- корпус № 6 – найстаріший, в ньому навчалися молодші класи.
 
У 1961 році до центрального корпусу добудовують нове приміщення, в якому створюють Ленінський зал. Ініціаторами створення Ленінського залу були директор школи Раїса  Василівна Соколова-Резніченко та вчитель історії Олена Іванівна Бондарук. 20 лютого 1962 року Ленінський зал, а пізніше  − музей було відкрито. Музей досить швидко став найкращим в області, набув значення республіканського масштабу, О.І.Бондарук була нагороджена похвальною грамотою Міністерства освіти за вклад у виховання молоді.
 
Крім Ленінського залу, у 1961- 1965 рр. створюється прекрасна картинна галерея.
 
27 травня 1961 року в дію була введена постанова Ради Міністрів СРСР «Про поліпшення вивчення іноземних мов». З 1961 -1962 навчального року всі класи з числом учнів понад 25 осіб для вивчення іноземної мови підлягали поділу на 2 групи.
 
У лютому 1962 року Указом Президії Верховної Ради СРСР було відмінено викладання воєнної допризовної підготовки, а вводилися уроки цивільної оборони (1 година на тиждень).
 
З 1964 року відповідно до нормативних документів запроваджується викладання нового курсу «Основи політичних знань», який через рік став називатися «Суспільствознавство» і викладався в 11 класі.
 
В 60-х роках знову реформується шкільна освіта. Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 лютого 1966 року передбачалося з 1 вересня поточного року скорочення терміну навчання на 1 рік в середній школі і повернення до десятирічного навчання. Згідно з цією директивою школи України у 1966 р. здійснили відразу 2 випуски 10 та 11 класів. Були внесені зміни і до структури школи: початкова ланка освіти охоплювала 1-3 класи; середня  −  4-8 класи і старша школа  −  9-10 класи. Згідно з даними постановами, в школах обмежувалося викладання трудового навчання, в старших касах воно залишалося лише там, де була добра матеріальна база – саме таку і мала школа №3. Пізніше саме на базі третьої школи буде створено міжшкільний навчально-виробничий  комбінат.
 
В ці роки школа підтримує тісний зв'язок з Золотоніським лісовим господарством. У насадженні лісових масивів, що розкинулись між Золотоношею і Черкасами і є перлиною лісових насаджень Лівобережної частини України, активну участь брали вчителі і учні третьої школи під керівництвом В.Г.Горьового.
 
У 1969 році в Золотоноші на базі будівельної організації, що розпочала будівництво Пальмирського цукрового заводу, було організовано перший табір праці та відпочинку. Жили  в палатках, поруч – поле і котловани майбутніх цехів заводу. У наступні роки табір праці і відпочинку школа створювала на базі каневщанського радгоспу.