Меню сайту


Авторизація
Категорії розділу
Шкільні новини [663]
Шкільні портрети [38]
Шкільний спорт [101]
Новини сайту [16]
Україна - Єдина Країна [58]
Рік англійської мови [7]
Наші вчителі [10]
Наші випускники [22]
Батьківська сторінка [18]
Анонси [8]
Конкурси для учнів [25]
Конкурси для вчителів [11]
Творча майстерня "Перлина" [14]
Новини освіти і науки України [97]
ДПА [5]
ЗНО [44]
Вчимося вчитися [5]
Школа етики і етикету [6]
Сторінка-цікавинка [48]
Всяка всячина [80]
Радимо прочитати [64]
Сам собі майстер [28]
У світі прекрасного [11]
Салон краси [8]
Вітання [52]
Пам'ятні дати [28]
Все про Новий рік [47]
Народний календар [18]
Що сьогодні святкує світ [45]
Світ кіно [3]
Новітні технології [8]
Все про космос [7]
Наше опитування
Чи вмієте ви готувати їжу?
Всього відповідей: 125
Сьогодні завітали
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Пошук
Друзі сайту


















За підтримки NIC.UA

З історії нашого міста

Кожен, хто погляне на карту Черкаської області, мабуть, зверне увагу на своєрідне розташування Золотоноші. Вона є єдиним містом у лівобережній частині Черкащини, своєрідним організуючим осередком цієї території. Тут схрещуються залізнична лінія Бахмач-Одеса і шосейні шляхи Київ-Кременчук та Черкаси-Шрамківка.

  Золотоноша – центр району однойменної назви – розкинулась на Наддніпрянській низовині, обабіч річки Золотоноші (за місцевою назвою, Золотоношки) – лівої притоки Дніпра.

  Назва «Золотоноша» викликала цілий цикл «золотих» легенд.  Згідно з однією з них, у другій чверті ХVІІ сторіччя Золотоноша була залишком Я.Вишневецького і збірним місцем податків, стягуваних з його величезного феоду – так званої «Вишневеччини». Зосередження в місті податків – золотих грошей – нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто «золотою ношею». Проте таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років ХVІІ сторіччя, а назва міста з коренем «золот» зявилася за 60 років до того.

  За другою легендою, черкаські козаки придбане «вогнем і мечем» золото складали в напівпровідних, болотяних заводях річки Золотоноші.

  Третя легенда повязує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. На думку науковців, своєю назвою річка завдячує природними особливостями: дно Золотоношки покрите піщаними наносами, сяє, немов золото, від домішок слюди золотавого забарвлення. Отже, слід гадати, що своє осяйне ймення місто отримало не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розмивів місцевої річечки.



На фото 1: центральна вулиця міста, тепер вона називається вулицею Шевченка. По праву сторону видно ряд будівель, в яких тепер розташова музична школа, магазини "Дарунок", "Чайка", аптека "Даміан" тощо. А по ліву сторону - річка Золотоношка і місток через неї.



На фото 2 : майдан, на якому в наш час розташований Меморіальний парк. Вдалині видно ще недобудовану будівлю, в якій тепер розташований районний Будинок культури.

Фото 3: Земство. Тепер це будівля районної державної адміністрації, яка розташована  навпроти Дошки пошани, міськради  і входу в Меморіальний парк

Більше, ніж чотири сторіччя прошуміло над містом. Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік. У своїй духівниці, складеній тоді, волинський воєвода князь Богуш Корецький згадує «Золотону, яку звуть Глинщина, у воєводстві Київському розташовану». У цьому документі колишнім власником осади названо князя Богдана Глинського. Не виключено, що осада й річка з назвою «Золотона» існували ще за Київської Русі.

  Розташована на майже неприступному річковому острові, поряд з давнім торговельним шляхом – Царгородською дорогою, осада мала зручне оборонне і вигідне географічне положення, що сприяло її швидкому розвиткові. Уже 1616 року Золотоноша згадується як місто, а на карті французького інженера Біплана – як укріплене місто.

1647 року тут налічувалося 273 господарства, або приблизно 1700 осіб населення. Розвиток Золотоноші відбувався в тяжких умовах. Будучи власницьким містом, вона переходила з рук у руки, зазнавала сваволі з боку феодалів.

  Наприкінці ХVІ – у першій половині ХVІІ сторіччя Золотоноша перебувала в осередку селянсько-козацьких повстань і брала участь у народній визвольній боротьбі проти панської Польщі.

  Своїм виглядом Золотоноша скидалася на велике село. Передмістя нагадували хутори. Тільки центр, де зосереджувалися повітові установи, набирав міського вигляду. Недарма Золотоношу звали «солом’яним містом». За кількістю будівель із солом’яними та очеретяними покрівлями вона посідала ІІІ місце серед 15 повітових міст Полтавської губернії.


Фото 4. Центральна вулиця. Тепер - вулиця Шевченка. Вид зі сторони теперішнього ресторану "Весна" в напрямку коледжу ветеринарної медицини і алеї троянд.