Щиро вітаємо Вас на офіційному веб-сайті Золотоніської ЗОШ №3. Для максимального використання сайтуВВЕДІТЬ СВІЙ ЛОГІН або ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ
                                                                             

                                                                                                        
































\

 
Меню сайту


Авторизація
Категорії розділу
Шкільні новини [635]
Шкільні портрети [38]
Шкільний спорт [97]
Новини сайту [16]
Україна - Єдина Країна [58]
Рік англійської мови [7]
Наші вчителі [10]
Наші випускники [22]
Батьківська сторінка [18]
Анонси [8]
Конкурси для учнів [24]
Конкурси для вчителів [11]
Творча майстерня "Перлина" [14]
Новини освіти і науки України [80]
ДПА [5]
ЗНО [43]
Вчимося вчитися [5]
Школа етики і етикету [6]
Сторінка-цікавинка [48]
Всяка всячина [80]
Радимо прочитати [64]
Сам собі майстер [28]
У світі прекрасного [11]
Салон краси [8]
Вітання [52]
Пам'ятні дати [27]
Все про Новий рік [47]
Народний календар [18]
Що сьогодні святкує світ [45]
Світ кіно [3]
Новітні технології [8]
Все про космос [7]
Наше опитування
Чи читаєте Ви шкільну газету "Світ Новин"?
Всього відповідей: 417
Сьогодні завітали
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук
Друзі сайту


















За підтримки NIC.UA
Головна » 2013 » Травень » 7 » Наш Ветеран
11:36
Наш Ветеран
Напередодні великого свята Дня Перемоги учні 6-В класу відвідали ветерана Великої Вітчизняної війни, ветерана педагогічної праці Горьового Володимира Григоровича, який пропрацював в нашій школі вчителем трудового навчання більше 56 років і пішов на заслужений відпочинок тільки в лютому цього року. Наш сайт вже розповідав про Володимира Григоровича, вітаючи його з 85-річчям, яке Вчитель відсвяткував у грудні 2012 року. Прочитати детальніше про цю неординаону людину можна ТУТ ) А сьогодні наші шестикласники привітали ветерана зі Святом Перемоги, а він розповів їм про те, як увірвалася війна в його життя
 













































Горьовий Володимир Григорович народився 21 грудня 1927 року в селі Драбівці Золотоніського району в селянській сім’ї Григорія Володимировича та Горпини  Платонівни Горьових, у яких вже були дві старші дочки - Надія та Наталія.  
 
1933 року сім’я Горьових переїхала жити у Золотоношу. Навчався Володимир Григорович у школі №4 до 1941 року, де закінчив 6 класів. У той час приміщення цієї школи знаходилось на тому місці, де тепер розміщений військкомат.
 
Той день, коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, Володимир Григорович згадує так:
 
"У неділю 22 червня 1941 року я пішов у бібліотеку, нічого не знаючи про початок війни. Коли йшов додому близько 12 години дня, то побачив, що жінки, чиї чоловіки на той момент були на військовій перепідготовці у Кременчузі, бігають по вулиці і плачуть. Так дізнався про війну. А 23 вересня 1941 року німці окупували Золотоношу. Ця окупація затяглася на 2 роки..."
 
Щоб німці не забрали на примусову працю до Німеччини, Володимир Григорович пішов працювати у Великохутірський громадський двір, звідки до Німеччини  не брали. Працював там аж до  дня визволення Золотоноші у 1943 році.  
 
Після звільнення пішов на курси шоферів до щойно створеної тоді автошколи. По закінченні курсів 16 листопада 1944 року 17-річного Володимира Григоровича мобілізували до лав Червоної Армії. Через Полтавський пересильний пункт, потрапив у 33-ю стрілецьку запасну Муромську дивізію, де готували солдат для фронту.
 
У червні 1945 року з літніх таборів по тривозі повернули усіх солдат на зимові квартири і сформували маршеві роти (для фронту). За липень місяць перекинули (як і всі війська заходу) на Далекий Схід. У Монголії поповнили 7-й механізований корпус тією групою солдат, де знаходився Володимир Григорович.
 
9 серпня за рішенням Ялтинської конференції 7-й механізований корпус пішов у напрямку на Японську Квантунську армію через Великий і Малий хінгани (перевали).  Японці не могли навіть такого подумати, що можна  перейти через скали  озброєним військам, тому і не чекали в тому напрямку радянських військ із механізованим корпусом, що маршем перевалили цей  хінган. Допомогу техніці надавали літаки, які підвозили паливо. Так і вийшов 7-й механізований корпус в напрямі  Квантунського півострова порту Артур. Після цього походу війна припинилася 3 вересня 1945 року. Далі була служба на станції Інчензи у Китаї до 1951 року..."
 
У серпні 1952 року Володимир Григорович повернувся додому на Україну до рідної Золотоноші. Почав працювати слюсарем на РМЗ та навчався у вечірній школі, щоб закінчити сьомий клас. Потім вступив до Київського індустріального технікуму трудових резервів на факультет, що готував майстрів виробничого навчання. А у 1956 році,  закінчивши цей навчальний заклад, отримав направлення в Золотоніський район для підсилення вивчення трудового навчання у середню школу №3, де пропрацював до 2013 року.
 
На даний час Володимир Григорович на заслуженому відпочинку. Має державні нагороди  за перемогу над Японією, ювілейні медалі, орден «Великої Вітчизняної війни» та орден «За мужність».





















































































(Боченкова Валентина Василівна, класний керівник 6-В класу)
 
Категорія: Наші вчителі | Переглядів: 731 | Додав: Галина | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
У чому сенс цієї новини ? 
Знаєш про що ця новина? Був чи бачив сам? Чи означає вона щось особливе для тебе? Поділися своєю думкою з нашими користувачами , напиши щось дійсно цікаве і значуще. 

avatar