Щиро вітаємо Вас на офіційному веб-сайті Золотоніської ЗОШ №3. Для максимального використання сайтуВВЕДІТЬ СВІЙ ЛОГІН або ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ
                                                                             

                                                                                                        
































\

 
Меню сайту


Авторизація
Категорії розділу
Шкільні новини [745]
Шкільні портрети [40]
Шкільний спорт [101]
Новини сайту [16]
Україна - Єдина Країна [58]
Рік англійської мови [7]
Наші вчителі [11]
Наші випускники [22]
Батьківська сторінка [18]
Анонси [8]
Конкурси для учнів [25]
Конкурси для вчителів [11]
Творча майстерня "Перлина" [14]
Новини освіти і науки України [99]
ДПА [5]
ЗНО [44]
Вчимося вчитися [5]
Школа етики і етикету [6]
Сторінка-цікавинка [48]
Всяка всячина [80]
Радимо прочитати [64]
Сам собі майстер [27]
У світі прекрасного [11]
Салон краси [8]
Вітання [52]
Пам'ятні дати [28]
Все про Новий рік [47]
Народний календар [18]
Що сьогодні святкує світ [45]
Світ кіно [3]
Новітні технології [8]
Все про космос [7]
Наше опитування
Чи вмієте ви готувати їжу?
Всього відповідей: 143
Сьогодні завітали
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук
Друзі сайту


















За підтримки NIC.UA
Головна » 2015 » Лютий » 16 » В рідній школі
04:29
В рідній школі

Нещодавно до нашої школи завітав наш колишній учень, відмінник, активний учасник всіх шкільних та міських свят, неперевершений майстер танцювального мистецтва Подкіч Владислав. Нині він вже випускник Київського військового ліцею імені Івана Богуна та студент І курсу Інституту військової журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Пропонуємо вашій увазі розповідь Влада нашим кореспондентам.

"Як непомітно лине час… Не встиг озирнутись, як і шкільні роки вже відійшли в минуле. Хоча мені й довелося покинути стіни рідної школи після заніечення 9-го класу, та мене, як і кожного випускника, завжди там з радістю зустрічають, і двері для нас завжди широко відчинені.

Що ж мене покликало зробити цей великий крок, а саме - у віці 15 років вирушити в доросле самостійне і дуже нелегке життя? Це бажання стати військовим. Знаєте, в народі кажуть, що нездійснені мрії батьків втілюються у їхніх дітях. Мабуть, так сталося і зі мною, адже мій батько прагнув також стати військовим, але так склалася доля, що він став фахівцем у дещо іншій галузі, а військова справа залишилася для нього лише мрією.

Тож, закінчивши 9 клас Золотоніської загальноосвітньої I-III ступенів школи № 3, я вступив до найкращого в Україні військового ліцею, повна назва якого - Київський військовий ліцей імені Івана Богуна.
Життя в ліцеї виявилося для мене надзвичайно складним, проте в той же час цікавим, різноманітним та захоплюючим. З впевненістю можу сказати, що ці два роки, які мені пощастило там навчатися, стали справжньою школою життя. Це і не дивно, адже проміняти веселі, безтурботні юнацькі будні, рідну домівку та м’якеньку постіль на суворий і обмежений розпорядок дня, на військовий вишкіл та життя в казармі не кожен згодиться, до того ж з власної волі. Та все не так страшно, як це може здатися з першого погляду. Військова справа завжди існувала в цілковитій гармонії з наукою, з навчанням та з художньою самодіяльністю. У ліцеї я зміг продовжувати активно займатися бальними танцями у колективі ”Феєрія” та брати участь  у різних конкурсах та кадетських балах не лише в Києві, але й за кордоном, де наш колектив гідно представляв Україну. Тож жваві, цікаві тренування та участь у різних заходах допомогли мені краще адаптуватися до тяжкої військової рутини, яка згодом стала невід’ємною частиною мого життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коли настав час вирішувати, де продовжувати навчання, щоб здобути вищу освіту, яку ж саме спеціальність обрати, ким взагалі бути в майбутньому, сумнівів у мене не виникало – лише у військовий інститут. Та в мене була ще одна мрія, ким би я хотів бути, а саме – журналістом. Але годі було й думати, що ці дві галузі можна об’єднати в одну… І уявіть, наскільки я був приємно вражений, коли дізнався, що найкращий вищий навчальний заклад України - Київський національний університет імені Тараса Шевченка - має у своїй структурі військовий інститут, у який проводиться набір на ряд спеціальностей, серед яких є і військова журналістика! Без зайвих вагань я подав документи на вступ саме на цю спеціальність. І от після успішного складання додаткових іспитів я вступив до цього інституту.

І знову ж таки час плине з величезною швидкістю - ось вже і перша сесія позаду. Особисто для мене навчання проходить дуже цікаво та різнопланово. І тепер я із задоволенням прямую до мрії стати офіцером Збройних Сил України.

Та знаєте, всі стежки ведуть до рідної школи. І ось сьогодні я знову з радістю переступив шкільний поріг, зустрів свого завжди усміхненого і привітного класного керівника, Шпильову Любов Миколаївну, яку протягом років навчання, та й зараз також, ми могли з впевненістю назвати другою мамою. Саме вона й допомогла мені здійснити задум, з яким я прийшов до школи: розповісти про свій вищий навчальний заклад, закликати наших учнів, випускників 11-х класів, також стати справжніми захисниками своєї Батьківщини та порадити чудовий військовий інститут, єдиний в Україні, який навчає курсантів за інтегрованою програмою, яка є дуже цікавою.

А всім учням і вчителям моєї рідної школи хочу побажати мирного неба, успішного навчання, успіхів і перемог у всіх задумах і починаннях!"

Категорія: Наші випускники | Переглядів: 905 | Додав: Галина | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 1
avatar
1 berkutvera • 21:22, 01-Березня-2015
Успіхів тобі і щасливої долі.
У чому сенс цієї новини ? 
Знаєш про що ця новина? Був чи бачив сам? Чи означає вона щось особливе для тебе? Поділися своєю думкою з нашими користувачами , напиши щось дійсно цікаве і значуще. 

avatar